ОШКІ́РЕНИЙ
, рідко ОСКІ́РЕНИЙ, а, е, розм.
1
. Дієпр. пас. до ошкі́рити, оскі́рити.
Гната опалило смертельним жахом.., перед ним, як у шаленому вирі, замелькали ошкірені люті обличчя, палаючі ненавистю очі
(Григорій Тютюнник)
;Оленчукові він і вночі привиджується з ошкіреними зубами
(О. Гончар)
;Коні летіли галопом, .. піна котилася з ошкірених зубів
(Є. Гуцало)
;Визначало
[напружене мислення знайомого]
навіть найпростіші його дії, не полишаючи його навіть у хвилини жартівливого настрою і проплітаючи навіть спалахи веселощів, ніби ті змії, що виповзають із очей оскірених в усмішці масок, вирізьблених на карнизах .. храмів(Ю. Лісняк, пер. з тв. Е. По)
; * Образно.
Небо вже зовсім не те над тобою, яким було уночі, – ошкірене злобними блискавицями
(Яків Баш)
;Вечір. Падає на#пруго сонце. Обрій ошкірений наколовся на шпичаки дальніх сосон
(В. Стус)
.2
. у знач. прикм.
Який ошкірився.
Ніби з якоїсь темної схованки раптом з'явився перед ним Збишко Небощанський – ошкірений добрівлянський поліцай з нагаєм у піднятій руці
(І. Нижник)
.