СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-13(А-ПОКІ́РНО)
?
ОШАЛІ́ТИ
, і́ю, і́єш, розм.
Док. до шалі́ти.
[
Наталка
:]
Ти, мені здається, побувавши довго в городі, ошалів і зовсім не тим став, що був
(І. Котляревський)
;
Від цих побоїв я ошалів, раптом вирвав з нар дошку й сам кинувся з криком на ворогів
(П. Козланюк)
;
Тільки іноді, коли забудеться
[Ждан],
коли ошаліє, то розбалакається й тоді чеше, наче дячок
(Ю. Мушкетик)
;
Та це ж плавби не визначено строку. Чи ошалів
[грек],
чи, може, з ким на спір?
(Л. Костенко)
;
Побачивши служницю, Віоріка зовсім ошаліла і хрипіла, тикаючи наперед себе кухонним ножем
(Г. Тарасюк)
;
Наступної миті коні, які справді ошаліли від страху, звернули вбік
(В. Лис)
.