ВАГІ́ТНІТИ
, ію, ієш, недок.
1
. Ставати вагітною
. Як у гарячковому напівсні, вона вагітніла, народжувала йому синів, марніла, перетворюючись з веселої Маргарити в засмоктану матушку Марту
(Б. Антоненко-Давидович)
;Вона завагітніла. Корній довідався й лютував. Найшла час вагітніти! Що вони будуть тепер з дітьми робити?
(У. Самчук)
.2
. тільки 3 ос., чим, перен.
Мати в собі щось, що розвивається із зародкового стану
. Збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника: він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;Це б вийти на поле, стати посеред ланів безмежних, колективних, і слухати, як вагітніє плодами повноколосими земля...
(Я. Качура)
.