СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОБМО́ВНИК
, а, ч.
Той, хто обмовляє кого-небудь; наклепник
.
Виявляє обмовник таємне, вірнодухий
[вірний духом]
же справу ховає
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
Марко гостро напустився на обмовника..: – Не заводь поговорів на дівчину, кажу тобі!
(К. Гордієнко)
;
Якщо він впізнав когось із високопоставлених гостей, то, назвавши його ім'я, ризикував видатися не лише обмовником.., але й несповна розуму
(В. Лис)
.