ОБМОВЛЯ́ТИСЯ

, я́юся, я́єшся, недок., ОБМО́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. обмо́вляться; док.

про що, зі спол.

що

і без дод.

Ненароком висловлювати те, чого не слід; проговорюватися (у 1 знач.)

[

Олеся

Що ж це таке? Так тому правда, про віщо мама .. не раз обмовлялась?

(М. Кропивницький)

;

– Ніколи письменник у товаристві свого співбрата по перу не обмовиться, не викаже свого сюжету

(О. Донченко)

;

Настечка одразу спаленіла: хіба ж не знає вона, що тітка Докія ні-ні та й обмовляться, що вони хотіли б мати отаку проворну невістку

(М. Стельмах)

;

Клара обмовилася, що, може, вона спробує перевезти нас .. не тільки до Полтави, а може, й на Західну Україну

(Олекса Ізарський)

;

Лорна .. із ним

[Йостеком]

бурхливо листувалася. Іще вона обмовилась, що випадково перетнулася з Йостеком на вулиці

(Любко Дереш)

;

Помилково або навмисне вживати слово або фразу замість інших, потрібних

Я не обмовився, вживши термін “допитування”. Лук'янова таки допитували за всією формою

(Б. Олійник)

;

І відповім я: “Ні, мої братове! Не гоже нам ополчуватися проти Господа, зрікатися його ласки й волі. Так, саме ласки! Я не обмовився”

(Ю. Винничук)

Вносити додатковим зауваженням, застереженням ясність, виправлення у попереднє висловлювання; додатково роз'яснювати що-небудь

Північні валлійці відрізняються в генетичному плані від південних. На думку вченого, дві групи припливли на острів з різних місць: північні – з Ірландії, південні – з півночі Франції. Він обмовляється: історичних свідчень цього переселення поки не існує

(із журн.)

;

Одначе мушу обмовитися: я прийшов сюди не як ворог, і я нікому не хотів би заподіяти зла

(О. Гончар)

тільки недок.

Пас. до обмовля́ти.

Все село облетіла новина: чесна, порядна людина обмовляється перед усією громадою!

(із журн.)

◇

(1)

Не обмо́витися і (ні, жо́дним і т. ін.) сло́вом (рідше слове́чком)

а)

зовсім нічого не сказати; промовчати

– Ти чого мою доньку габзуєш

[неславиш]?

– скипів Окунь .. – Більше ні словом не обмовлюся, то я спересердя

(М. Стельмах)

;

Закам'яніла на стільці Франка Данилівна, сидить, зітхає і словом не обмовиться

(А. Хижняк)

;

б)

(до кого, з ким)

не заговорити з ким-небудь

До Сергія так і не обмовилися

[хлопці]

ні словом, наче забули про його присутність

(О. Гуреїв)

;

Павло чув, що жінка говорить нікчемне, тому більше не обмовився з нею й словом

(Григорій Тютюнник)

;

в)

(про кого – що)

нічого не розповісти, не спитати і т. ін. про кого-, що-небудь

Коли Ніна підійшла до вогнища, ніхто й словом не обмовився, що вона відстала від усіх...

(О. Донченко)

;

Вона цікавилась всіма подіями в Кленах, але жодним словом не обмовилась про Василя Герберу

(С. Скляренко)

;

Про свій “сон” хлопець не обмовився й словом

(І. Волошин)

;

Потім Іван про все питав, тільки про Ярину й словом не обмовився

(М. Зарудний)

;

Сімейне життя не дуже витанцювалося.., та син навіть словечком не обмовиться про теє

(О. Бердник)

;

(2)

Обмовля́тися / обмо́витися двома́-трьома́ слова́ми <Обмо́витися [хоч] сло́вом>

з ким і без дод.

–

недовго говорити, коротко перемовлятися з ким-небудь; казати щось

Обмовлявся

[Гаврило]

двома-трьома словами і, похмурий, неговіркий, ішов на свій перелаз

(Григорій Тютюнник)

;

Немає охоти словом обмовитися – до того тоскно й нудотно

(Є. Доломан)

;

Він

[Гуляйвітер]

так і не дав Іванові Кириловичу обмовитися хоч словом, у трубці затутукало

(В. Дрозд)