СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОБМО́ВИТИСЯ
ОБМОВЛЯ́ТИСЯ
, я́юся, я́єшся, недок., ОБМО́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. обмо́вляться; док.
1
.
про що, зі спол.
що
і без дод.
Ненароком висловлювати те, чого не слід; проговорюватися (у 1 знач.)
.
[
Олеся
:]
Що ж це таке? Так тому правда, про віщо мама .. не раз обмовлялась?
(М. Кропивницький)
;
– Ніколи письменник у товаристві свого співбрата по перу не обмовиться, не викаже свого сюжету
(О. Донченко)
;
Настечка одразу спаленіла: хіба ж не знає вона, що тітка Докія ні-ні та й обмовляться, що вони хотіли б мати отаку проворну невістку
(М. Стельмах)
;
Клара обмовилася, що, може, вона спробує перевезти нас .. не тільки до Полтави, а може, й на Західну Україну
(Олекса Ізарський)
;
Лорна .. із ним
[Йостеком]
бурхливо листувалася. Іще вона обмовилась, що випадково перетнулася з Йостеком на вулиці
(Любко Дереш)
;
// 
Помилково або навмисне вживати слово або фразу замість інших, потрібних
.
Я не обмовився, вживши термін “допитування”. Лук'янова таки допитували за всією формою
(Б. Олійник)
;
І відповім я: “Ні, мої братове! Не гоже нам ополчуватися проти Господа, зрікатися його ласки й волі. Так, саме ласки! Я не обмовився”
(Ю. Винничук)
.
2
.
Вносити додатковим зауваженням, застереженням ясність, виправлення у попереднє висловлювання; додатково роз'яснювати що-небудь
.
Північні валлійці відрізняються в генетичному плані від південних. На думку вченого, дві групи припливли на острів з різних місць: північні – з Ірландії, південні – з півночі Франції. Він обмовляється: історичних свідчень цього переселення поки не існує
(із журн.)
;
Одначе мушу обмовитися: я прийшов сюди не як ворог, і я нікому не хотів би заподіяти зла
(О. Гончар)
.
3
.
тільки недок.
Пас. до обмовля́ти.
Все село облетіла новина: чесна, порядна людина обмовляється перед усією громадою!
(із журн.)
.
(1)
 
Не обмо́витися і (ні, жо́дним і т. ін.) сло́вом (рідше слове́чком)
:
а)
 
зовсім нічого не сказати; промовчати
.
– Ти чого мою доньку габзуєш
[неславиш]?
– скипів Окунь .. – Більше ні словом не обмовлюся, то я спересердя
(М. Стельмах)
;
Закам'яніла на стільці Франка Данилівна, сидить, зітхає і словом не обмовиться
(А. Хижняк)
;
б)
 
(до кого, з ким)
не заговорити з ким-небудь
.
До Сергія так і не обмовилися
[хлопці]
ні словом, наче забули про його присутність
(О. Гуреїв)
;
Павло чув, що жінка говорить нікчемне, тому більше не обмовився з нею й словом
(Григорій Тютюнник)
;
в)
 
(про кого – що)
нічого не розповісти, не спитати і т. ін. про кого-, що-небудь
.
Коли Ніна підійшла до вогнища, ніхто й словом не обмовився, що вона відстала від усіх...
(О. Донченко)
;
Вона цікавилась всіма подіями в Кленах, але жодним словом не обмовилась про Василя Герберу
(С. Скляренко)
;
Про свій “сон” хлопець не обмовився й словом
(І. Волошин)
;
Потім Іван про все питав, тільки про Ярину й словом не обмовився
(М. Зарудний)
;
Сімейне життя не дуже витанцювалося.., та син навіть словечком не обмовиться про теє
(О. Бердник)
;
(2)
 
Обмовля́тися / обмо́витися двома́-трьома́ слова́ми <Обмо́витися [хоч] сло́вом>
з ким і без дод.
недовго говорити, коротко перемовлятися з ким-небудь; казати щось
.
Обмовлявся
[Гаврило]
двома-трьома словами і, похмурий, неговіркий, ішов на свій перелаз
(Григорій Тютюнник)
;
Немає охоти словом обмовитися – до того тоскно й нудотно
(Є. Доломан)
;
Він
[Гуляйвітер]
так і не дав Іванові Кириловичу обмовитися хоч словом, у трубці затутукало
(В. Дрозд)
.