СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОБМО́ВИТИ
ОБМОВЛЯ́ТИ
, я́ю, я́єш, недок., ОБМО́ВИТИ, влю, виш; мн. обмо́влять; док.
1
.
кого.
Неприязно висловлюватися, говорити щось погане про кого-небудь; ганити, гудити
.
– Ніколи нікого не суджу і не обмовляю ані в очі, ані поза очі
(І. Франко)
;
В останню мить баба Лисавета стямилась, не захотіла обмовляти свою невістку
(Д. Бедзик)
;
Всі мене довкола обмовляють, спопелили б, якби їхня сила. А яка вина моя, не знаю, мабуть, та, що палко полюбила
(І. Калинець)
;
– Не важко обмовити людину, а хто їй порадить, як цей час прожити?
(М. Стельмах)
;
// 
Поширювати неправдиві чутки, які плямують кого-небудь
.
Їх
[Радюка та Дуніна-Левченка]
знов почали обносити та обмовлять по київських салонах
(І. Нечуй-Левицький)
.
2
.
кого.
Несправедливо звинувачувати, зводити наклеп (див. на́клеп
2
) на кого-небудь; оббріхувати
.
– Не крала я зроду-віку мого, пані, – одмовляє стара .. – Не по правді мене обмовляєте!
(Марко Вовчок)
;
Прибічники нашого зведеного брата стали обмовляти маму, звинувачуючи її в подружній зраді
(О. Авраменко, В. Авраменко)
;
– А Ждана посадив я, і посадив не за те, що він порятував кохану від смерті, а за довгого язика, за те, що .. обмовив мене перед Святославом...
(В. Малик)
.
3
.
що, рідко.
Те саме, що обгово́рювати.
Хурман порався з фаетоном, а Савка крутивсь біля нього. Певно, вже обмовляють новини
(М. Коцюбинський)
;
Князь теж увійшов у смак, йому, видно, сподобалася запопадливість Міщилова, він жваво обмовляв усі вимоги майстрів
(П. Загребельний)
.