СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОБМІТА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., ОБМЕСТИ́, ету́, ете́ш, док.
1
.
що від чого і без дод.
Змітаючи, очищати поверхню чого-небудь від пилу, снігу і т. ін
.
Я знову вдома, у кімнаті: розбираю речі, обмітаю свій робітний стіл, що за мою відсутність припав пилом
(Я. Качура)
;
Шестірний .. підійшов до дзеркала, причесав .. свій вихор, побачив пір'їнку на каптанці, скинув його, обмів
(Панас Мирний)
;
// 
Легкими помахами знімати з поверхні чого-небудь пил, сніг і т. ін.
Та ніхто ж того й не бачив, як тії тендітні рученята звивалися біля канапки, обмітаючи порох
(Леся Українка)
;
Мирон Данилович вирвав пірце з гусячого крила, що ним колись обмітали свіжоспечений хліб чи пироги
(В. Барка)
;
У руках засміявся віник – спритно валянки обміта
(В. Симоненко)
;
Не раз пригадую: у валянках обшитих Виходив ти на тік пів копи змолотити, Обмівши білий сніг, що по землі налип
(М. Рильський)
;
Наламавши в дворі полину, зробив з нього віничок, обмів ним свої закурені чоботи
(Григорій Тютюнник)
;
* Образно.
Трава ласкавими зеленими вусиками обмітала від пилюки його поруділі чоботи
(А. Дімаров)
.
2
.
що і без дод.
Замітати, підмітати навколо чого-небудь
.
Лисичка, ходить з віником, обмітає навкруги, чепурить свою хату
(Дніпрова Чайка)
;
Жінка вийшла з віником і почала обмітати довкола будинку
(Валерій Шевчук)
;
Дівицю залишили на бабу Влену, що обмітала тут робітні двори
(М. Дочинець)
;
Раз уранці Мелашка вимела хату й половину сіней, обмела коло своєї призьби .. та й пішла в хату
(І. Нечуй-Левицький)
.
3
.
що чим і без дод.
Обкида́ти з усіх боків чим-небудь сипким; обсипа́ти (у 1 знач.)
.
Сивий попіл обмітає небо
(Ю. Андрухович)
;
На крилечках, вітрику, полети, Колосочки золотом обмети
(О. Олесь)
;
Твої літа, як і мої літа, В бою поземка обмела густа
(Я. Шпорта)
;
// 
безос.
Його стежки-дороги давні Вишневим цвітом обмело
(Л. Первомайський)
.