ОБМІРЯ́ТИ
див.
обмі́рювати
.ОБМІ́РЮВАТИ
, юю, юєш, ОБМІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБМІ́РЯТИ, яю, яєш, рідко ОБМІ́РИТИ, рю, риш, док.
1
. кого, що.
Вимірюванням визначати розмір, величину кого-, чого-небудь
. Якось довелося обміряти маєток .. Коли вийшли обмірювати землю, до них почали сходитись мовчазні, сердиті з виду селяни
(І. Пільгук)
;Оксана Яківна витягла з кишеньки свого халата жовтувату стрічку з цифрами й заходилася мене обмірювати
(П. Запаренко)
;Професор вирішив обміряти горб, прокопати в кількох місцях ґрунт та приблизно визначити положення поверхневого шару .. родовища
(М. Трублаїні)
.2
. кого і без прям. дод., розм.
Недомірювати щось кому-небудь (помилково або з метою наживи)
. Одні з нього насміхалися, всюди обдурювали, обмірювали, інші – жаліли, але ніхто, ніхто не любив
(М. Стельмах)
;– Так чого в неї
[продавщиці]
тільки нема!.. І дача, і машина, і два кольорових телевізори, дублянка, шкіряне пальто і шкіряний піджак, і всі пальці в перснях .. А що?.. Обважує, обмірює, обраховує...(В. Нестайко)
;Чоловік Іриси .. не дозволяв дружині нікого ні обважувати, ні обмірювати
(О. Чорногуз)
;Вже йому
[шинкареві]
тяжко та важко, що не може нікого обміряти(Г. Квітка-Основ'яненко)
.3
. тільки док., що, перен., розм.
Обходи́ти, об'їздити
. – Може, це ми землю вже кругом обміряли та й знову додому повертаємось?
(О. Гончар)
.◇
(1)
Обмі́рювати (обміря́ти) / обмі́ряти очи́ма (о́ком, по́глядом)
кого, що
– уважно, пильно розглядати кого-, що-небудь; оглядати (у 1 знач.)
.Проценко сидів сумний, мовчазний; він тільки коли-не-коли обміряв Христю якимсь жалісливим поглядом
(Панас Мирний)
;Двоє військових сидять на лавці в сквері. Мій друг сідає коло них, обмірюючи очима храм
(Ю. Яновський)
;Там береза висока Зводить голову тихо, Ліс обмірює оком Сизокрила дроздиха
(А. Малишко)
;Тимко обміряв очима сухеньку постать старого
(Григорій Тютюнник)
.