СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОБМІ́РЯТИ
ОБМІ́РЮВАТИ
, юю, юєш, ОБМІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБМІ́РЯТИ, яю, яєш, рідко ОБМІ́РИТИ, рю, риш, док.
1
.
кого, що.
Вимірюванням визначати розмір, величину кого-, чого-небудь
.
Якось довелося обміряти маєток .. Коли вийшли обмірювати землю, до них почали сходитись мовчазні, сердиті з виду селяни
(І. Пільгук)
;
Оксана Яківна витягла з кишеньки свого халата жовтувату стрічку з цифрами й заходилася мене обмірювати
(П. Запаренко)
;
Професор вирішив обміряти горб, прокопати в кількох місцях ґрунт та приблизно визначити положення поверхневого шару .. родовища
(М. Трублаїні)
.
2
.
кого і без прям. дод., розм.
Недомірювати щось кому-небудь (помилково або з метою наживи)
.
Одні з нього насміхалися, всюди обдурювали, обмірювали, інші – жаліли, але ніхто, ніхто не любив
(М. Стельмах)
;
– Так чого в неї
[продавщиці]
тільки нема!.. І дача, і машина, і два кольорових телевізори, дублянка, шкіряне пальто і шкіряний піджак, і всі пальці в перснях .. А що?.. Обважує, обмірює, обраховує...
(В. Нестайко)
;
Чоловік Іриси .. не дозволяв дружині нікого ні обважувати, ні обмірювати
(О. Чорногуз)
;
Вже йому
[шинкареві]
тяжко та важко, що не може нікого обміряти
(Г. Квітка-Основ'яненко)
.
3
.
тільки док., що, перен., розм.
Обходи́ти, об'їздити
.
– Може, це ми землю вже кругом обміряли та й знову додому повертаємось?
(О. Гончар)
.
(1)
 
Обмі́рювати (обміря́ти) / обмі́ряти очи́ма (о́ком, по́глядом)
кого, що
уважно, пильно розглядати кого-, що-небудь; оглядати (у 1 знач.)
.
Проценко сидів сумний, мовчазний; він тільки коли-не-коли обміряв Христю якимсь жалісливим поглядом
(Панас Мирний)
;
Двоє військових сидять на лавці в сквері. Мій друг сідає коло них, обмірюючи очима храм
(Ю. Яновський)
;
Там береза висока Зводить голову тихо, Ліс обмірює оком Сизокрила дроздиха
(А. Малишко)
;
Тимко обміряв очима сухеньку постать старого
(Григорій Тютюнник)
.