СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ВА́БЛЯЧИЙ
, а, е.
Дієпр. акт. до ва́бити.
Тієї ж миті він побачив Ясногорську .. Спускаючись, Черниш дивився під ноги, а проте, здається, бачив тільки її, довгождану, небезпечну і ваблячу
(О. Гончар)
;
Попереду простував Шаптала – затягнутий широким офіцерським ременем, до блиску виголений, з очима ясними й ваблячими, як високе небо
(П. Загребельний)
;
Щось в тій трагічній легенді – легенді про вірність і про зраду – було неспізнанне до самих глибин, а тому вічно нове, вічно вабляче й приковуюче людські душі
(І. Багряний)
.