СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ОБМІЛІ́ЛИЙ
, а, е.
Дієпр. акт. до обмілі́ти 1
.
Того дня річка безшумно несла свої обмілілі води повз вузьку піщану кромку...
(Я. Гримайло)
;
Обміліла за літо Десна повільно котила свої води
(Ю. Збанацький)
;
В самому місті .. не залишилося нічого вартого уваги й пензля, і він подався за обмілілий Тясмин у монастир
(Василь Шевчук)
;
Простіть мені, що я з порогу
[порога]
пішов на давню вітчину, простіть мені, мій грішний Київ, і обмілілий мій Дніпро – простіть
(В. Стус)
.