СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ОБМИ́ТИСЯ
ОБМИВА́ТИСЯ
, а́юся, а́єшся, недок., ОБМИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док.
1
.
Змивати з себе бруд, пил і т. ін.; обмивати себе
.
В мовчанні перепливали вони на конях через Дніпро й Почайну, виходили на берег, обмивались у теплій принадній воді
(С. Скляренко)
;
У ніч на Купала також купалися, обмивалися, щоб змити з себе бруд життя
(О. Бердник)
;
Там стояв, роздягшись до пояса, Олексій, зігнувся біля умивальника і обмивався
(Валерій Шевчук)
;
– Хоч би мене й сажею помазав
[урядник],
то я обмиюся, та й однакий
(Л. Мартович)
;
Гнат обмився та переодягнувся й зайшов до кімнати
(С. Чорнобривець)
;
// 
Під дією води очищатися від бруду, пилу і т. ін
.
Мелашка мила руки, але руки в тісті не швидко обмивались
(І. Нечуй-Левицький)
;
// 
Освіжатися дощем, росою (про траву, дерева і т. ін.)
.
Подерте листя з дерев, збита трава й поламані квіти ніби обмилися свіжою водою
(Н. Кобринська)
.
2
.
Схо́дити (у 7 знач.), зникати від миття
.
Кінці пальців у Чубчика були коричневі – він сьогодні ремонтував парту, і фарба ще не обмилась
(О. Донченко)
.
3
.
тільки недок.
Пас. до обмива́ти.
Важко опустився
[Володька]
на пiдлогу, побачивши у вузьке замурзане вiконечко шматок пустиря, що наполовину обмивався сiвким дощем
(О. Ульяненко)
;
* Образно.
Іскристі, вибілені стебла, розтрушуючи тіні, до самого кореня обмивалися сонцем
(М. Стельмах)
.