ОБМИНА́ТИ

, а́ю, а́єш, недок., ОБМИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

кого, що.

Звертати з прямого шляху, минаючи, залишаючи збоку кого-, що-небудь; обходити (у 4 знач.), об'їжджати (у 2 знач.)

Горобенко намагався обминати поодиноких перехожих, але це не вдавалось

(Б. Антоненко-Давидович)

;

Лодії

[човни] ..

круто завернули, обминаючи сліпучо-жовту косу

(С. Скляренко)

;

Микула не підходив до наметів, обминув їх і пішов у діброву

(О. Маковей)

;

Семен повернув убік, щоб обминути бандитську засідку

(Л. Смілянський)

;

* Образно.

Щаслива була Тухольщина, бо досі якось обминали її неситі очі князів і бояр

(І. Франко)

;

От якби невмирущим стати, щоб жоден меч не діткнувся тебе, щоб вогонь не брав, хвороба не їла, старість обминала!

(О. Гончар)

;

Ідучи, їдучи, випереджати кого-, що-небудь

Дорогою його обминали підводи. Він не просив, щоб підвезли

(Ю. Збанацький)

;

Я мчу на ровері, .. мене обминають машини

(С. Андрухович)

;

[

Стеха

Він скоро повинен бути: чула я сама, як розказував якийсь прохожий чоловік, що обминув Андрія по цей бік Миргорода

(М. Кропивницький)

;

перен.

Не зачіпати, не впливати на кого-небудь своїм змістом, спрямуванням і т. ін. (про розмову, певну справу і т. ін.)

Балаканина Євецького начебто зовсім обминала Сергія

(Ю. Шовкопляс)

кого, що, перен.

Утримуватися, ухилятися від стосунків, розмов, зустрічей і т. ін. з ким-небудь

Хоцінський знав, що сім дочок сиділо на шиї в о. Хведора і богослови вже навіть обминали старших дочок

(І. Нечуй-Левицький)

;

Наїжджих пожильців уникала

[Лукина],

і вони обминали її

(І. Волошин)

;

Чи то був напівдозволений службовий флірт? Але звідтоді він обминав її, а вона – його

(В. Діброва)

;

Уникаючи контактів з ким-небудь, виявляти зневагу до нього, нехтувати ним

Владарі високих почуттів і моралі нехтували ним, зневажали і обминали

(Н. Рибак)

;

Тодоска не розібрала, що сказав парубок, але зла фарба спалахнула на її пещених щоках уже від того, що близнята обминули її, мов сміття

(М. Стельмах)

;

Не бувати де-небудь, не заходити кудись, до когось

Люди дивилися на нього, як на заповітреного, обминали його склеп

[магазин]

(І. Франко)

;

– Я думаю, що слід би до тітки найперше

[поїхати]:

вона .. може образитись, коли її обминемо

(Леся Українка)

що, перен.

Уникати чого-небудь, утримуватися від чогось (у розмові, письмовому викладі і т. ін.)

Обминаючи гострі моменти, Кривуля щиро каявся за нічну пригоду в млині і вихваляв сміливість Мотори

(І. Кириленко)

;

Будь-що-будь, він вирішив сказати те, що всі ці дні обережно обминав

(Н. Рибак)

;

Навмисне ухилятися від чого-небудь

Він добре помітив, як Глоба обминає попередню розмову, і гість йому не сподобався

(В. Собко)

;

Про зустріч з інженером Синявіним думав

[Мухтаров]

тільки, що поговорити з ним треба, обминути цієї зустрічі не можна

(Іван Ле)

;

Залишати поза увагою

Автор монографії розкрив мотиви еволюції драгомановських поглядів на слов'янство, але обминає її важливий контекст – ініціативи західноєвропейських мислителів

(з наук. літ.)

;

Олена .. все своє перебування у рідних почала змальовувати комічними фарбами. Не обминула й сватання

(Ірина Вільде)

кого.

Проминати кого-небудь при дії, яка поширюється на інших; обділяти (у 2 знач.)

Вона своїх дітей жалувала, давала їм гостинці, а мене все обминала

(І. Нечуй-Левицький)

;

Крилатого дружка

[птаха]

ми ніколи не обминали. Частували самим смачненьким

[найсмачнішим]

шматочком

(О. Ковінька)

;

Щось важливе мене обминає, не можу сказати, що саме. Лише вiдчуваю, що справдi чимось обдiлена

(Г. Вдовиченко)

;

Сподіваюся, що при зайвому часі Ви й надалі не обминете мене своїми звістками

(Панас Мирний)

;

І тільки тоді, коли обминули його, покривдили й забули винагородити – пригадав боярин, що є на світі Литва

(З. Тулуб)

◇

(1)

Обмина́ти го́стрі кути́

а)

уникати суперечок, проблемних питань, принципового вирішення чого-небудь; нічого не чинити всупереч комусь

– Ти цупко тримаєшся за рятівне коло, на якому начертано: “Не псувати стосунки, дотримуватись зі всіма згоди, .. обминати гострі кути...”

(Н. Рибак)

;

Я не кажу ні “так”, ні “ні”. Я обминаю гострі кути, я уникаю темряви – й тіней

(В. Домонтович)

;

б)

не спиратися на принциповість, на істинність (про що-небудь)

Напівправда, яка соромливо обминає гострі кути, .. заважає нашому рухові вперед

(з газ.)

;

(2)

Обмина́ти (обхо́дити, оббіга́ти і т. ін.) / обмину́ти (обійти́, оббі́гти і т. ін.) деся́тою доро́гою (ву́лицею)

а)

(кого)

уникати зустрічі або будь-яких контактів з ким-небудь

– Обходь лишень ти Уласа десятою вулицею й не говори до його

[до нього]

(І. Нечуй-Левицький)

;

– Кожний вам скаже, що то хата .. злодія, якого сам батько одцурався, а добрі люди десятою вулицею обминають

(В. Винниченко)

;

– Бридке дівча, ота Харитя.. Обминайте її десятою дорогою

(М. Чабанівський)

;

Про те, що він лакуза, знали всі, а тому гидували з ним стрічатися і завжди обминали десятою дорогою

(В. Нестайко)

;

– Коли б же то знаття! Десятою дорогою обминула б тебе, .. знівечив усе моє життя

(І. Цюпа)

;

б)

(що)

всіляко ігнорувати що-небудь, уникати чого-небудь

Він радить, які книжки читати, а які обминати десятою дорогою

(Є. Гуцало)

;

Коли б знав чоловік, що доля готує йому через якийсь проміжок часу, тоді б десятою дорогою обминав непевні стежки

(М. Стельмах)

;

Вони жили мирно, в конфлікти не дуже встрявали, всілякі жаховиська обходили десятою дорогою

(В. Большак)

;

в)

(що)

не бувати де-небудь, не заходити або навмисне не заїздити кудись

Джеря обходив панський двір десятою вулицею

(І. Нечуй-Левицький)

;

З того часу ресторани обминав десятою дорогою

(Я. Гримайло)

;

Уже з місяць Семен Федорович Коляда десятою дорогою обходив Маланчину хату

(М. Зарудний)

;

Я обійшов свій рідний завод десятою вулицею

(Ю. Яновський)

;

Якби не безвихідь, то обминув би сестрину лісничівку десятою дорогою

(П. Загребельний)

;

г)

не охоплювати кого-небудь (про стан, почуття і т. ін.)

Сон обминає мене десятою дорогою

(із журн.)