ВАБЕ́ЦЬ
, бця́, ч.
1
. Птах, що приманює інших птахів
. Голуб-вабець усіх чужих голубів переманює
(Сл. Гр.)
;Живу собі помалу з жінкою, дітьми та друзями, бавлюсь полюванням та риболовлею, проте хортів і кречетів не держу, тільки перепела-вабця та пронозувату ласицю
(М. Лукаш, пер. з тв. М. Сервантеса)
;//
мисл.
Подоба птаха (перев. качки), вигот. з дерева або пластмаси, якою приваблюють дичину
.Човняр кидав у воду вабці – дерев'яні підсадні качки, а собака щораз здригався, зачувши лопотіння крил у повітрі
(із журн.)
.2
. мисл.
Те саме, що ва́бик.
Деякі різновиди ріжків використовувались і мисливцями для підманювання здобичі. Такий ріжок називається “вабик” або “вабець”
(з наук.-попул. літ.)
;На вабці-пищику хлопець виспівує пісеньку рябчика, на голос вабця птахи залюбки відзиваються своєю піснею і часто-густо самі прилітають до нього
(із журн.)
.