БУЯ́ТИ
, я́є, недок.
1
. Виявлятися на повну силу, найповніше, інтенсивно
. Навколо буяло кохання сестри і заливало його, як море
(В. Підмогильний)
;В горах пишно буяла весна
(Я. Качура)
;Там наша молодість буяє На перелогах і ланах
(Л. Дмитерко)
;На Землі буяло багате, розмаїте життя
(О. Бердник)
.2
. Пишно, розкішно рости, розростатися
. Над ворітьми темна дрібнолиста груша .. буяє
(Марко Вовчок)
;Лиш одна кропива та гірчиця.., пустивши глибше в землю свій веретенистий корінь, буяли та розросталися
(І. Франко)
;Степ буяв та сміявся цілі дні круг мене
(В. Винниченко)
;На галявині буяла блискуча, соковита трава
(О. Гончар)
; * Образно.
Молодь поетична давно вже у нас росте, давно цвіте, буяє
(П. Тичина)
.3
. перен.
Бути неспокійним; вирувати, бушувати
. І по сей день з душею кров буяє, Мов хвиля на морі, що вітер пориває
(П. Куліш)
;То був якийсь блискучий карнавал, червона оргія буяла на просторі
(Леся Українка)
;Навколо буяла юрба. Стогін, постріли, зойки, благання, лайки й накази – все злилося в строкатий хаос
(З. Тулуб)
.4
. Вільно носитися, літати; ширяти
. Легкі метелики, як відірвані квіти, буяли у повітрі
(Н. Кобринська)
; * Образно.
Вона думкою буяла вже по тому новому розкішному світі
(Леся Українка)
.