БУШУВА́ТИ
, у́ю, у́єш, недок.
1
. Бурхливо, навально виявляти яку-небудь дію, силу, перев. руйнівну
. І від бурі, що бушує, і від грому .. шум такий і грохот, що страшно і згадати!..
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;Море бушує, і ревуть хвилі, й лізуть на берег
(М. Коцюбинський)
;В Японському морі бушує тайфун
(О. Довженко)
;Від сонячної Одеси до далекої заполярної каторги бушує смерч
(І. Багряний)
; * Образно.
У грудях бушувало серце
(Іван Ле)
;Ціла буря бушувала в душі .. Сокола
(В. Собко)
.2
. Поводитися нестримано, перев. виявляючи гнів, роздратування; бешкетувати
. – Ви бушуєте, поки нема мого Антося, а хай-но приїде, то дасть він вам гарту!
(А. Свидницький)
;Отець Андрій підняв руку та йому
[панові]: –
Бушувати в моїй хаті не годиться(Марко Вовчок)
;Там
[по селах]
бушували загони монголів, рабуючи та мордуючи людей(І. Франко)
;За столом, підігрітий хмелем, бушує Ларіон Денисенко
(М. Стельмах)
.