БУ́ХНУТИ
, ну, неш, док.
1
. Однокр. до бу́хати.
Глухо бухнули гранати, задрижали береги
(П. Воронько)
;Бухнуло серце, гаряче вдарило в голову
(А. Дімаров)
;Подушка знов бухнула по спині крайнього старого священика
(І. Нечуй-Левицький)
;У клубах морозної пари, що бухнула до покою, стояв возний
(І. Франко)
;Хвиля бухнула через двері в хату і вдарила в стіни
(М. Коцюбинський)
;Біла пара бухнула догори, заклубочилася під низькою стелею
(Г. Колісник)
.2
. що, розм.
Лину́ти багато чого-небудь
. Євгенію мовби води холодної бухнув у лице
[селянин]
(І. Франко)
;– Води з цебер бухнула в муку і перевела мені увесь запас
(М. Стельмах)
;//
Витратити на що-небудь, вкласти у щось дуже багато грошей
.Більше як 10 000 бухнув я в нього
[у титул]
(І. Франко)
.3
. розм.
Важко впасти
. Сусідка трохи не бухнула в воду
(І. Нечуй-Левицький)
;Влетіли старі Тимкові і бухнули комісарові до ніг
(І. Франко)
.