СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
БУХ
, виг.
1
.
Звуконаслідування, що означає глухий звук від удару, падіння, пострілу
.
Б'ється, стогне, зітхає
[море] ..
Бу-ух!.. бу-ух!.. бу-ух!..
(М. Коцюбинський)
;
Реактор плювався не весь час, а так: дим, дим, а потім – бух! Викид
(Ю. Щербак)
.
2
.
розм.
Уживається як присудок за знач. бу́хати 1, 2, бу́хнути 1, 3 і бу́хнутися.
А баба, .. підійшовши до татарина, бух йому весь горнець кип'ятку на голову
(з переказу)
;
Чабан прокинувся – аж перед ним Гадюка, Він києм бух – і витяглась зміюка
(Л. Глібов)
;
– Гуляй, душа, без кунтуша? – Та бух! по столу кулаком...
(Панас Мирний)
;
Заридала Катерина та бух йому
[батькові]
в ноги
(Т. Шевченко)
.