НЕРОЗВА́ЖЛИВО

Присл. до нерозва́жливий.

Юрко подумав, що дівчина робить нерозважливо, співаючи в такий час

(В. Козаченко)

;

Спарта поступово забула ті його так нерозважливо кинуті слова

(І. Білик)

;

– Я вчинила імпульсивно і нерозважливо

(О. Авраменко)

;

у знач. пред.

– Тільки прошу не думати, що ми з лакеєм близнюки. Це було б нерозважливо з вашого боку

(Ю. Винничук)