НЕРОЗВА́ЖЛИВИЙ
, а, е.
1
. Те саме, що нерозсу́дливий.
Сорок п'ять років тому він, тоді ще нерозважливий парубчак, грубо образив матір
(І. Сенченко)
;Пан Адам кинувся рятувати свого нерозважливого отця превелебного
(П. Загребельний)
;Вона була занадто нерозважливим і самовпевненим дівчиськом, яке понад усе мріяло якнайшвидше піти з дому і зажити самостійним життям
(В. Хрущак)
;Себе завжди не так шкода, як тих, кому ти своїми нерозважливими чи необхідними вчинками приносиш страждання
(В. Рубан)
;Рятувало мене від якихось нерозважливих дій те, що міг спати
(В. Кожелянко)
.2
. рідко.
Те саме, що нерозва́жний 2
. Звіривши матері всі свої жалі, виливши на її могилу тяжку нерозважливу нудьгу, Улька поверталася додому з полегшеним серцем
(С. Добровольський)
.