НЕРОЗБІ́РЛИВИЙ

, а, е.

Який важко або неможливо розібрати, прочитати, сприйняти і т. ін

Лемент то затихав, то лунав дужче. Долітали якісь нерозбірливі слова

(С. Васильченко)

;

Нерозбірливим від контузії голосом він квапить лікаря, який його оглядає

(Ю. Яновський)

;

Він сидить і записує дрібним, нерозбірливим почерком те, що діється тепер у них на очах

(О. Іваненко)

;

Речення в конспекті напевно трапилось і справді нерозбірливе, бо авторка сама ніяк не могла відчитати його

(Ю. Іздрик)

розм.

Невимогливий у виборі, оцінюванні і т. ін. кого-, чого-небудь

Мабуть, я часто бував нерозбірливий, бо вимірював цінність своїх помічників самою тільки сумлінністю й показною вірністю

(П. Загребельний)