НЕРІШУ́ЧИЙ
, а, е.
Якому не властива рішучість; який вагається під час вирішення чого-небудь
. Хома ходив між людьми, ще нерішучий, наче не знав, з чого почати
(М. Коцюбинський)
;– Сміливіше, Варю! – промовила вчителька. – Ви завжди така нерішуча?
(О. Донченко)
;Був він не лише талановитим, обдарованим стихотворцем
[віршотворцем],
але й людиною до абсурдності скромною, нерішучою та високоморальною(С. Андрухович)
;//
у знач. ім. нерішу́чі,
чих,
мн.Ті, кому не властива рішучість
.Заборона
[їхати на з'їзд]
не тільки поінформувала, а ще й підігріла нерішучих(В. Винниченко)
;//
Який виражає відсутність рішучості
.Завваживши нерішучі постави обох, проникливо і грізно дивиться
[Деїфоб]
на Кассандру(Леся Українка)
;Чоловік .. подивився нерішучим і допитливим поглядом навкруги
(Т. Осьмачка)
;Князь обережно .. поставив ногу на морду
[дракона],
зробив один-два нерішучих кроки, а далі так прудко, що й ніхто б не сподівався, перебіг по шиї на другий бік(Ю. Винничук)
.