СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
НЕРІШУ́ЧЕ
, НЕРІШУ́ЧО.
Присл. до нерішу́чий.
– То тоді мене кликнете? – нерішуче спитався Омелько
(Панас Мирний)
;
Мати не витримала й залилась буйними сльозами .. А Максим стояв нерішучо, – ну що він, що ж він скаже цій матері?
(І. Багряний)
;
Федір нерішуче сів на стілець, що стояв подалі від столу
(Д. Ткач)
;
До кімнати зайшов височенький, білявий хлопчик, трохи старший за Андрійка, й нерішуче глянув, ніби не знав, з чого почати
(Л. Письменна)
;
Вона несправедливо докоряла графу, що він діє нерішуче і що він боягуз
(В. Лис)
;
Процокали
[кроки]
й нерішучо стихли неподалік од темної брами
(О. Забужко)
.