НЕРІ́ВНЯ
, і, ч. і ж., розм.
Людина, неоднакова або непорівнянна з ким-небудь (за походженням, освітою і т. ін.)
. Тяжко, діти, Вік одинокому прожить, А ще гірше, мої квіти, Нерівню в світі полюбить
(Т. Шевченко)
;Федорові було так приємно слухати Катерину, яка знала, здавалося, все, легко давала відповідь на перше-ліпше питання. Нерівня він їй, нерівня...
(І. Цюпа)
;– Нерівня він їй – смерд! Та й старший на цілих десять літ!
(В. Малик)
;Нехай уже живе собі
[син]
з нерівнею, ніж має без дружини помирати(М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)
;//
Щось непорівнянне із чим-небудь; те, що вирізняється з-поміж інших
.Усе в нього, що в руки брав, спорилось, а тому і пасіка росла, множилась і давала зиски, тому і дім поставив зовсім нерівня іншим
(У. Самчук)
.