НЕРВУВА́ННЯ

, я, с.

Дія і стан за знач. нервува́ти.

Обушний удав, що не помітив нервування Павлового, говорив далі спокійно, по-товариському

(І. Кириленко)

;

Нервування сера Овена Прайса не було випадкове: од відповіді Нен-Сагора залежало й вирішення королівської ревізійної комісії, якої повноважним головою він мав честь бути

(Ю. Смолич)

;

У двері її кімнатки постукав засмучений і змучений метушнею та постійним нервуванням Наркіс

(С. Андрухович)