НЕРА́НО

, присл.

Досить пізно

Маланка облягалась нерано

(М. Коцюбинський)

;

З залізниці Михайло Чигирин повернувся нерано

(М. Стельмах)

;

у знач. пред.

– Василино! Вставай, бо вже нерано! – будила мати дочку

(І. Нечуй-Левицький)

;

Було вже нерано. На порожніх півтемних вулицях догорали ліхтарі, ледве блимаючи

(Б. Грінченко)

;

– Ходім додому, Юрок, – сказала мама, витираючи сльози, – вже нерано

(Ю. Смолич)

;

Вже нерано. Максим давно спить

(М. Білкун)