НЕРА́ДО

Присл. до нера́дий.

Тугар Вовк якось немов нерадо слухав тої бесіди своєї доньки

(І. Франко)

;

Пасажири нерадо заходили в каюти

(Мирослав Ірчан)

;

Тепер пригадала собі

[Хуррем],

що султан Сулейман дуже нерадо їхав з нею в околицю Стамбула

(О. Назарук)

;

Володар примушує підданих воювати, і піддані нерадо проливають кров за те, що їм не потрібне

(Р. Іваничук)