НЕРА́ДІСНИЙ
, а, е.
1
. Який містить у собі що-небудь сумне; сповнений суму, смутку
. Явдосі не спалося. Стару голову турбували важкі та нерадісні думки про Йосипову долю...
(Панас Мирний)
;– Сину наш, за твоє повернення! Нерадісний, правда, зараз час, але все одно ми раді, що ти з нами
(В. Малик)
;До Свирида приходили спомини, .. похмурі, нерадісні, а часто й страшні
(А. Дімаров)
;//
Який не приносить радості, задоволення
.Я теж люблю. Палка, важка, Нерадісна моя любов
(І. Франко)
;Курт закінчив свою нерадісну працю
(М. Дашкієв)
.2
. Охоплений почуттям суму, смутку; невеселий (у 1 знач.)
. Пріська повернула додому сумна та нерадісна
(Панас Мирний)
; * Образно.
Тече прозора, як сльоза, Нерадісна вода
(П. Воронько)
;//
Який не виражає радості
.– А, ви всі тут? – якимсь нерадісним, тьмяним голосом мовив він
(В. Владко)
.