НЕРА́ДИЙ

, а, е.

Який не відчуває або не виражає радості, задоволення; позбавлений радості, веселості

– Ну, чого цей приліз? – скривився Джіафер, видимо нерадий

(М. Коцюбинський)

;

Улянич дивується, трохи нерадий, що мусить зняти Софійчину долоню з своєї голови, але встає все ж таки і відходить з Даркою набік

(Ірина Вільде)

;

Дмитро був нерадий, що вирвалися такі слова

(М. Стельмах)