СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
НЕПУТЯ́ЩИЙ
, а, е, розм.
1
.
Який діє легковажно, нерозумно або негідно; безпутний
.
– Гляди, Прісько! Не було в нашому роду непутящих молодиць, не попустимо й тебе волочитися: прочую, то не подарую! – погрозився Максим
(Л. Яновська)
;
Коваль з горя запив та й помер небавом, а його непутящий син злигався з лихою компанією
(М. Дашкієв)
;
Згодом я довідалась, що сама вона все життя прожила солом'яною вдовою, і дочки в неї розлучені, і внуки непутящі
(Г. Тарасюк)
;
// 
Який погано виконує покладені на нього обов'язки
.
– Непутящий учень з того Павлика, – порішила вчителька
(К. Гордієнко)
;
// 
Власт. легковажній людині; безладний, невпорядкований
.
– Непутяще у мене було життя, – каже Оленка
(В. Лис)
;
// 
у знач. ім. непутя́щий,
щого,
ч.; непутя́ща,
щої,
ж.
Той (та), хто діє легковажно, нерозумно або негідно
.
Батько – то таки батько, .. хоч як мучиться за синову поведінку, та все ж із своєї, з отецької, душі його він не викине .. Навіть страждаючи за непутящих своїх, люблять і любитимуть їх, доки й життя
(О. Гончар)
;
Хан Туглій, що загубився в натовпі ханів, витріщився на дружину і не знав, що робити, – схопити непутящу за коси та відтягти до своєї юрти чи промовчати
(В. Малик)
.
2
.
Те саме, що непристо́йний.
Груня сповнилася образи – її, молоду, заміжню жінку, облаяти непутящими словами!..
(К. Гордієнко)
;
// 
у знач. ім. непутя́ще,
щого,
с.
Усе, що виходить за межі загальноприйнятих норм
.
[
Гапка
:]
Панькайся з любою невісточкою, дасться вона нам узнаки!
[
Захарко
:]
А, хоч не плети непутящого, вгамуйся..!
(М. Кропивницький)
.