НЕ́ПУТИТИ
, учу, утиш, недок., розм.
1
. кого.
Спричиняти неспокій, занепокоєння; непокоїти
. – Ото я вам казав, що мене непутить отой вчинок з козаками...
(Панас Мирний)
;Ще одно непутить отця Михайла: Франко скептично ставиться до релігії
(П. Колесник)
;– Однак непутить нас ще одно: твої колишні зв'язки з покійною Настею і твоя непомірна любов до її сина...
(В. Малик)
.2
. кого.
Доводити до морального розкладу; псувати, розбещувати
. Багато нашого брата горілка непутить
(Сл. Б. Грінченка)
.3
. кого, кому, що.
Заважати, стояти на заваді, збивати з пантелику
. Це мені непутить отой Улас головатий, а то б не взяли сина у москалі
(Сл. Б. Грінченка)
.4
. безос., із запереч.
не
.
Не заважає, не завадить, не буде зайвим
. Хоч би десятку дали, то воно не непутило б
(Сл. Б. Грінченка)
.