НЕПРО́ХАНИЙ
, а, е.
1
. Який прибув без запрошення, якого не запрошували; некликаний, незваний
. У полі Орачі на ярину орали, І Муха там була, І хоч її, непрохану, ганяли, Одначе крадькома і їла, і пила
(Л. Глібов)
;Непроханий челядник уніс до світлиці свічки, але Доброчин його вирядив
(І. Білик)
.2
. перен.
Який з'являється всупереч бажанню; небажаний
. Відганяла Хима непрохану думку, що лякала її своєю незвичайністю...
(М. Коцюбинський)
;– Покидають мене мої кращі друзі! – сумно шепотів Хмельницький, витираючи непрохані сльози
(Я. Качура)
;Василько смачно ковтнув непроханий клубок слини
(Микита Чернявський)
.