СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
АБОРИГЕ́Н
, а, ч.
1
.
Корінний житель країни або місцевості; тубілець
.
Паралельно з подальшим розвитком культури місцевих аборигенів у період максимального похолодання в Подніпров'я мігрує населення з більш північних регіонів
(з наук. літ.)
;
Бразильські етнологи з Національного фонду індіанців вступили в перший контакт з невеликим плем'ям аборигенів в Амазонії, люди якого до цього часу ніколи не зустрічалися з представниками західної цивілізації
(з газ.)
.
2
.
біол.
Те саме, що автохто́н 2
.
Як розказує учений, історично зубри були аборигенами фауни прип'ятського Полісся
(з наук.-попул. літ.)
.
3
.
перен.
Той, хто давно живе, працює або вчиться де-небудь
.
Пішоходами бігли, поховавши носи в ковніри й натискаючись одне на одного, аборигени столиці – службовці, робітники, військові, – росіяни, українці, китайці, корейці...
(В. Підмогильний)
.