НАСІНИ́НА
, и, ж.
1
. Окреме зерно плоду якої-небудь рослини
. В одному конверті Іван Володимирович знайшов кілька насінин
(О. Довженко)
;– Оце б собі кілька таких насінин
[жита]
дістати. Для дослідів! – загорілись очі в Дмитра(М. Стельмах)
;Англійці шукали не квіток
[папороті],
як у нас, а насінину цієї рослини, вірячи, що знайдене насіння папороті може зробити людину невидимою(О. Воропай)
; * У порівн.
Ми, наче дві кленові насінини, підхоплені вітром, обпалені вогнем і закинуті далеко в поле, аби прорости новим життям
(М. Руденко)
.2
. Зерно гарбуза, соняшника і т. ін., яке вживають як ласощі
. Раз по раз насінину за насіниною вона одно кидала у рот і, як миша, трощила своїми дрібними зубами
(Панас Мирний)
;Сергій узяв соняшник, вим'яв кілька насінин, поклав на зуби
(Микита Чернявський)
;Розміреними рухами кидала
[Мар'яна]
в рот насінину за насіниною, манірно випльовуючи лушпиння собі під ноги(М. Циба)
.3
. перен.
Дрібна частина чого-небудь
. У борознах долоні лишилося кілька блискучих крупинок .. Підсунув під бризки шапку, вода хлюпотіла через вінця, а на споді танцювала золота насінина. Золото!
(М. Дочинець)
.