НАСІДА́ТИ

, а́ю, а́єш, недок. і док., НАСІ́СТИ, ся́ду, ся́деш, док.

тільки 3 ос.

Сідати, поміщатися де-небудь у великій кількості

Куди оце летять з оселі Горобці? Дивлюсь, у сад побрались молодці. На Вишеньці їх геть-то насідало, І бенкет зараз підняли

(Є. Гребінка)

;

Насідало молодиць повнісінькі санчата, ще й зверху

(Панас Мирний)

;

Сидір запрягає коні й везе м'ясо до міста. Насіли: де хто

(М. Хвильовий)

тільки 3 ос., на кого – що, на кому – чому.

Осідаючи, скупчуватися, покривати собою кого-, що-небудь

Хмари сунуться все темніші й темніші, вони насідають на ліси, туманами опускаються до самісіньких коренів

(В. Собко)

;

Курява дороги насіла на них

[жінок]

густою верствою, вгризлася в їх шкіру і вигризла з неї всякий колір, усякий полиск свіжості

(І. Франко)

;

З правої і лівої сторони дороги знімались .. високі крилаті смереки .. На їх пишнім, тяжкім .. гіллі насів прозоро білим надихом іній

(О. Кобилянська)

;

Опускатися, надходити (про присмерки, темряву і т. ін.)

Насідали присмерки, та в маминій половині не світилося

(Р. Андріяшик)

тільки 3 ос., на кого – що і без дод.

Нападати, накидатися на кого-, що-небудь у великій кількості (про комах, птахів і т. ін.)

Стигнуть у вас у саду вишні... А птиця капосна насідає, викльовує...

(Остап Вишня)

;

По загороді гайнула

[корова],

неначе рої оводів на неї насідають

(Іван Ле)

;

Переїхали

[партизани]

Дніпро й попливли єриками, у плавнях комарі насіли цілою хмарою, низали, як хотіли

(Ю. Яновський)

на кого – що, рідше кого, що, розм.

Із силою натискаючи, придавлювати своєю вагою

Він насідав на гальма, тис на них й тис

(М. Вінграновський)

;

Як вскочить Лев – аж диба стала грива... На Вовка бідного насів – Давив його, крутив...

(Л. Глібов)

;

Василь, як змій, .. кинувся на Йосипенка і насів його, як кібець горобця

(Панас Мирний)

;

Вже хотів

[Грицько Товстогуб]

насісти всім своїм тілом на Петрика, коли в сей мент од печі рушила Санька.., і Гриць мусив поступитись

(В. Винниченко)

на кого – що і без дод.

Наближаючись, доганяючи, підходити впритул

Деколи Ілько вскач мав пускати свого коня, коли ззаду Матюшин вороний насідав

(А. Головко)

;

Втікач наближався до нього, погоня теж насідала

(П. Загребельний)

;

* Образно.

За шістнадцять років праці в умовах такого міста, як Київ, де гора насідає на гору, у нього не було жодної аварії, жодного порушення їзди

(І. Сенченко)

на кого і без дод.

Наступаючи, тиснути з великою силою

Бійці не знали страху, насідали на ворога

(І. Цюпа)

;

Ворог тим часом насідає все дужче

(О. Гончар)

;

– Проскочити назад в якомусь іншому місці, може б, і вдалося. Але хан насяде на нас якщо не по цей бік, то по той

(Ю. Мушкетик)

на кого, перен., розм.

Наполегливо домагатися, вимагати в когось що-небудь

Репортер, нарешті, побоювався, що ображена дружина не захоче підтримати компанії “на пікнік”, саме тому він так гаряче й насідав на Лесю

(М. Хвильовий)

;

Розлючені солдати насідають на машиніста, притисли до паровоза. – В чому справа? Відправляй!

(О. Довженко)

;

Петушек, якщо дівчата знову насядуть на нього з своїми вимогами, лише широко посміхатиметься й одмовчуватиметься

(Ю. Шовкопляс)

на кого і без дод., перен., розм.

З лайкою, докором виражати незадоволення чиїмись діями, вчинками; накидатися, напускатися

Парамон Пархомович насідав на сина, а той давав здачі й до кишені по відповідь не лазив

(Ю. Яновський)

;

Боярин почав насідати, лаяв, що Теодосій погано працює

(А. Хижняк)

;

Як дізнавсь його батько, який зміст п'єси, так і насів на Османа

(М. Коцюбинський)

тільки 3 ос., на кого і без дод., перен., розм.

Оволодівати ким-небудь, охоплювати когось (про настрій, почуття і т. ін.)

Навіть на здорових душі Сум і туга насіда

(І. Франко)

;

Думки, страшніші за війну, насідали

(Іван Ле)

;

Зовнішній світ перестав його цікавити, насіла глибока апатія й страшенно захотілось спати

(І. Багряний)

;

На мене насів спогад, щойно я прокинувся

(Ю. Покальчук)

;

безос.

Находити на кого-небудь (про химери, надмірну впертість і т. ін.)

На Мар'ю знов насіло. Сумна, сердита, вона по десять раз приймалася за одно діло і, не доробивши, кидала його

(Панас Мирний)

на що, перен., розм.

Посилено працювати над чимсь, займатися чим-небудь; наполягати, натискати

Ловив

[Улас]

себе на тому, що такий-от розділ знає гірше, ніж інший. Він насідав на той розділ, вчив його до дурману в голові

(Григорій Тютюнник)

◇

(1)

Насіда́ти на п'я́ти (на ши́ю)

кому

–

наздоганяти кого-небудь, бути дуже близько від когось

Вони

[коні]

насідали на шию коноводам, ось-ось наздоганяли їх

(Б. Грінченко)

;

В куточку серця .. щось тихенько занило, але на мить, бо не пора було роздумувати, – ворог насідав на п'яти

(В. Гжицький)

;

Вже ось і хати наші видко, а паперове перекотиполе знай на п'яти насідає

(Ю. Винничук)