СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
НАСИ́ТИ́ТИСЯ
НАСИ́ЧУВАТИСЯ
, уюся, уєшся, недок., НАСИ́ТИ́ТИСЯ, и́чу́ся, и́ти́шся, док.
1
.
Задовольняти потребу в їжі; наїдатися вволю, досита
.
Двоє чи троє мовчазних чоловіків у напіввоєнній
[напіввійськовій]
одежі повільно і ґрунтовно насичувались за столом
(Л. Первомайський)
;
Коли всі наситилися, дідусь зібрав усі дрібки і недоїдки і виніс перед хату
(І. Франко)
;
– Людині не так уже багато треба, щоб насититись, – сказав я, – тобто не відчувати голоду
(Валерій Шевчук)
;
// 
перен.
Угамовувати, задовольняти якесь почуття, бажання і т. ін., вдовольнятися чим-небудь
.
– Іди ж, Насичуйся весною, упивайся, Вбирай у себе голоси та барви
(М. Рильський)
;
Не може одірвати очей
[Емене́]
від дивовижного видовиська, не може насититися ним...
(М. Коцюбинський)
;
Він так поспішав, ніби не міг насититись роботою
(М. Томчаній)
.
2
.
док. тільки насити́тися.
Просякати чим-небудь, убирати в себе щось, розчиняти в собі велику кількість чого-небудь
.
Ранками долину заволікали густі тумани з мрякою: земля насичувалася вологою
(С. Чорнобривець)
;
Інколи
[вода]
настільки насичувалася йодом, що її не можна було пити
(Ірина Вільде)
;
Оранжерейною теплінню наситилося вогке .. повітря
(З. Тулуб)
.
3
.
перен.
Сповнюватися чим-небудь (перев. певними почуттями)
.
Воюючи з драконом, ти не повинен насичуватися ненавистю, бо так ти його не переможеш
(О. Бердник)
;
Здалося йому, що все навколо різко освітилося, сяйво те попливло з неба і все єство його почало насичуватися дивовижним яскравим спокоєм
(Валерій Шевчук)
.
4
.
перен.
Наповнюватися вдосталь чим-небудь
.
Міністр Новак оголосив, що нам слід узяти тижневий тайм-аут на подальші закупівлі, щоб ринок наситився за рахунок нових надходжень
(О. Авраменко, В. Авраменко)
.