НАСИСА́ТИСЯ

, а́юся, а́єшся, недок., НАССА́ТИСЯ, ссу́ся, ссе́шся, док.

Ссати досхочу, до повного задоволення

Вони

[істоти]

літали непроглядними хмарами, .. і де тілько знаходили собі поживу, крихіточку слини, плину, клею, поту, там зараз прилипали, росли, насисалися, пучнявіли і розпадалися

(І. Франко)

;

– З людей кров ссе

[пан],

наче п'явка. – Гірше, бо п'явка нассеться та й відвалиться, а він як всмоктався, так і не відірвеш

(З. Тулуб)

◇

(1)

Насиса́тися / насса́тися кро́ві (по́ту, сліз)

–

жорстоко експлуатувати кого-небудь

– Досить воно

[панство]

нассалося нашого поту і наших сліз, – кричать

[селяни]

під канчуками. – Не підемо

[на поле],

хоч убийте

(І. Франко)

;

– Досить московські офіцери та урядовці нассалися української крові, ми хочемо давнього ладу, свого, як колись було, ще за Апостола, і перед ним...

(Б. Лепкий)