НА́СИПОМ

, присл.

У насипаному вигляді, без тари

Показав

[бурсак]

чорний та темний тютюн, та ще й потертий, бо насипом його в кишені носив

(А. Свидницький)

;

Слідом за козаками рипіла гарба, на якій стояла куфа горілки, лежали насипом бублики

(П. Панч)

;

У правій

[кишені]

і зараз насипом лежало зо два десятки набоїв до нагана

(В. Шкляр)

перен.

У великій кількості; багато

Де є бідні, там є багаті, де насипом дурні – мус

[мусять]

бути розумні

(Г. Тарасюк)

;

– А тепер, що то є? Та ж було усього насипом у державі

(М. Матіос)