НАСИПА́ТИ

, а́ю, а́єш, недок., НАСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. наси́плють; наказ. сп. наси́п; док.

що, чого.

Зсипаючи, висипаючи, розміщувати де-небудь

Дмитро Борисович зосереджено насипав у паперовий конверт порох

(В. Владко)

;

Якось в нас солі не стало на страву. От і запріг я кобилу лукаву; Четверть ячменю насипав у віз. Сам примостився й у город повіз

(Я. Щоголів)

;

Насипала в коробку жита Марія й стояла з нею в руках

(А. Головко)

;

перев. безос.

Сиплючи, нагромаджувати у великій кількості (про град, сніг і т. ін.)

Там насипало граду майже в коліно

(І. Франко)

;

Снігу насипало багато, і служники пораються, прочищають стежки

(А. Хижняк)

;

Снігу насипало по груди

(М. Андрусяк)

що.

Наповнювати що-небудь чимсь сипким

Руйнують мури; срібло, злото Несуть шапками козаки І насипають байдаки

(Т. Шевченко)

;

Насипали

[бійці]

лантухи по саму зав'язку

[зерном],

нашвидкуруч надписували зверху, хто кому посилає

(О. Гончар)

;

Памва взяв лопату і насипав два повні відра піску

(Т. Прохасько)

кого, що.

Розсипати по якійсь поверхні

Хлопець насипає з банки перед Тонею мідій

(О. Гончар)

;

На дворі, якось опівдні, Заможний чоловік насипав на рядні Чимало Перлів просушити, Бо в скрині почали жовтіти

(Л. Глібов)

;

По замерзлім снігу блищали мільярди іскор, начеб хто діамантів насипав

(А. Чайковський)

що.

Споруджувати що-небудь із сипкого матеріалу

Прийшов приказ з волості рівняти шляхи, лагодить мости та насипать на багнах греблі

(І. Нечуй-Левицький)

;

Колись, за панського ще права, пан ізвелів насипати добру греблю, щоб загородити річці дорогу в балку

(Б. Грінченко)

;

Я поховав Жанібека в степу, насипав курган над його могилою

(Ю. Покальчук)

;

Намивати (про воду, хвилю)

Те озеро було колись затокою моря; морська хвиля насипала вузьку пересип і неначе греблею одділила .. озеро од моря та од лиману

(І. Нечуй-Левицький)

що, чого.

Наливати або накладати в посуд яку-небудь страву для вживання

Настя задоволено насипає сніданок у миску

(С. Васильченко)

;

– Мама нашi менi першому насипають у миску страву, першому крають хлiб

(Р. Федорів)

;

Бабуся насипала вареників у дві миски

(А. Головко)

;

Ганна насипала миску гарячого борщу

(С. Чорнобривець)

;

розм.

Наливати в посуд що-небудь рідке

Раз Галі насипала Христя молока у тарілочку і постановила долі снідати

(Панас Мирний)

;

[

Митродора

От і ще що: ти в чистий горщик воду насипала?

(В. Самійленко)

тільки док., кому і без дод., перен., розм.

Побити кого-небудь; уси́пати (див. всипа́ти

комусь

– Ну, насипали ж ви йому

[панові]! –

сказав Яць Дум'якові

(І. Франко)

;

Корній і Марія .. приходять до переконання, що варто насипати тому німцеві – хай не лізе...

(У. Самчук)

;

– Вихопив з рук ту кочергу я та так їй насипав, що до нових віників пам'ятатиме

(Ю. Збанацький)

◇

(1)

Наси́пати по́роху на о́чі (землі́ на гру́ди),

заст.

–

здійснити похоронний обряд; поховати

Пам'ятатиме до нових віників і до судної дошки, покуль

[доки]

аж пороху на очі насиплють

(Номис)

;

Не забуду я тобі смерті, хіба би мені на груди насипали землі

(Номис)

;

– Кушнір уже й лапи простяг – землі хочеться... На груди б тобі землі насипать, зараза!

(Г. Косинка)

;

(2)

Наси́пати со́лі на хвіст

кому, грубо

а)

не мати змоги помститися кому-небудь за щось заподіяне

– Зроблю! Вже я йому зроблю! – вимахував руками Шугалія. – А він мені хай солі на хвіст насипле

(В. Кучер)

;

– Що він тобі зможе зробити? На хвіст, значить, солі насипати?..

(М. Стельмах)

;

– Тепер всіх крию без жалю – Насиплять солі хай на хвіст!

(із журн.)

;

б)

надто досадити комусь, завдати неприємностей і т. ін

Начальник розвідки сказав жартома: “Тепер треба насипати їм солі на хвіст”

(П. Панч)

;

Коли я почув оті її слова, мені як солі на хвіст насипали

(М. Дашкієв)

;

– А що він вам, Устиме Григоровичу, на хвіст солі насипав? – сміявся Грибов

(М. Олійник)