НАСИ́ЛЬНИК
, а, ч.
1
. Той, хто насилує, експлуатує кого-, що-небудь
. Гетьман бачив кривду, яка діялася тим тисячам українського народу, що будували на своїй власній землі твердиню для чужого насильника
(Б. Лепкий)
;Не бути тому довіку, щоб пан – насильник, деспот – сам дав народу волю! Її добути треба, в бою відбити, вирвати!
(Василь Шевчук)
;– Не вір володарям! У кого влада в руках, той насильник!
(О. Бердник)
.2
. розм.
Те саме, що ґвалтівни́к.
– Не бійся, горличко моя, я не буду насильником, бо люблю тебе не тільки палким коханням, як ніхто ще не кохав дівчини, але разом і ніжно – як дитину
(А. Кащенко)
;Я входив до колонії з пересторогою і напруженням, що побачу малолітніх злочинців, “зеків”, “зону”, злодіїв і вбивць, грабіжників і насильників
(Ю. Покальчук)
;Зінаїда все ж спробувала вирватися з міцнющих, мов залізних, лап насильника
(В. Лис)
.