НАСИ́ЛУ
, присл.
1
. З великими труднощами; ледве
. Насилу Проценко умовив Христю увійти до нього в хату
(Панас Мирний)
;Чоботи були дуже важкі, вже до чого він хлопець меткий, а й то насилу їх доніс
(І. Микитенко)
;Валіде насилу стримувала дрож, який пронизував усе її тіло
(П. Загребельний)
;Зубами й нігтями насилу розв'язавши тугу тятиву, він кинув її в потік
(І. Білик)
.2
. Те саме, що наре́шті 1
. – Здрастуйте, Якове Степановичу, насилу діждався вас
(М. Трублаїні)
;Порозсідався насилу народ, всі місця позаймали, Й гамір утих
(Борис Тен, пер. з тв. Гомера)
;//
у знач. виг.
Те саме, що наре́шті 4
.[
Одарка
:]
Насилу! І де ти вієшся?(І. Карпенко-Карий)
.3
. діал.
Насильно, силоміць
. Пані Олімпія посадила його майже насилу на кріслі коло себе
(І. Франко)
;Від часу до часу утирала
[Марійка]
долонею сльози, що все насилу тиснулися їй до очей(О. Кобилянська)
.