НАСВАРИ́ТИСЯ
, арю́ся, а́ришся, док., на кого і без дод., розм.
1
. Док. до свари́тися 2
. Пан нічого не може порадить, та ще й насварився на неї і на служницю
(Леся Українка)
;– Весь день по бур'янах лазимо біля річки. Чого тільки не вигадуємо! Мати було й насваряться, так батько заступляться: нехай, кажуть, бігають, підростуть – не до забавок буде
(М. Олійник)
;– Ах ти, бешкетнику! – насварилася бабуся. – Ти що наробив, га?
(Ю. Винничук)
.2
. чим.
Док. до свари́тися 3
. Парубок насварився на служниць батогом, і вони зі сміхом ускочили в челядню
(М. Стельмах)
;Рвучко обернувся
[капітан]
до мене і насваривсь кулаком: – Дивись, по-дурному під кулі не лізь!(Н. Тихий)
;Дмитро Іванович насварився на обох
[дітей]
дерев'яною ложкою-довбанкою(Ю. Мушкетик)
.3
. Багато, досхочу полаятися
. – Уже насварилися? Тоді швиденько миріться
(із журн.)
.