НАРЯДИ́ТИСЯ

див.

наряджа́тися

НАРЯДЖА́ТИСЯ

, а́юся, а́єшся, недок., НАРЯДИ́ТИСЯ, яджу́ся, я́дишся, док.

у що і без дод.

Одягатися (перев. у святкове, гарне вбрання)

І наряджається, і чепуриться

[Оксана]

щодня

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

Хай хоч на старість у гарному походить

[Параска],

бо все не було коли наряджатися, – то робота, то війни

(В. Дрозд)

;

Франка щосуботи нарядиться, мов дівка, і біжить до клубу

(С. Чорнобривець)

;

* Образно.

В найкоштовніші обнови нарядилась Україна

(О. Гуреїв)

;

розм.

Одягатися, взуватися (у будь-який одяг, взуття)

Зараз після обіду нарядилася Христя в стару одежинку, замісила глини й почала шпарувати

(Панас Мирний)

;

Господар ферми, закопавши на всяк випадок чоботи в землю і нарядившись у драні черевики, стояв біля воріт і прощався

(О. Гончар)

;

перев. ким, у кого – що.

Одягаючись, ставати подібним до кого-, чого-небудь

Три дні так добре пили, що ніхто так і не затямить; і наряджались хто журавлем, хто ведмедем...

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

На другий день Святвечора хлопці і дівчата наряджалися в “цапа”, “цигана”, “діда”, “бабу”, “вуйка”, “ведмедя” тощо і ходили колядувати

(з наук.-попул. літ.)

;

Я .. водитиму по хатах козу, нарядившись, може, міхоношею

(П. Загребельний)

тільки недок.

Пас. до наряджа́ти

Усі учасники ігор, а також їхні коні наряджалися в спеціальні розкішні рельєфні обладунки

(з навч. літ.)