НАРЯДИ́ТИ
2
див.
наряджа́ти
2
.НАРЯДЖА́ТИ
2
, а́ю, а́єш, недок., НАРЯДИ́ТИ, яджу́, я́диш, док.
1
. кого, що і без прям. дод.
Давати розпорядження виконати яку-небудь роботу; посилати в наряд
. – Кожна бригада мусить стати на свою ділянку й не заважати іншій. Я буду наряджати, а ви записуйте
(Іван Ле)
;//
ким.
Призначати кого-небудь на якусь роботу, посаду
.Доти чоловік добрий, доки його десятником не нарядили
(Номис)
;//
Посилати, направляти куди-небудь
.– Ну що? Були ще там, крім тебе, люди, котрих я на тартак наряджав? – питає мене Косован
(І. Муратов)
;Громада знов нарядила посланців в Київ до владики просити за Харитона Моссаковського
(І. Нечуй-Левицький)
;За кіннотою, що подалась у ліс, нарядили погоню
(Л. Старицька-Черняхівська)
.2
. що, розм.
Улаштовувати, організовувати яку-небудь урочистість, свято і т. ін.
Ніби серед будня несподівано свято собі нарядили
[хлопці й дівчата].
Були, як п'яні, пустували, як діти, без ладу співали, без потреби реготалися(С. Васильченко)
;Гіно велів .. нарядити розкішний бенкет
(М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)
.3
. що, розм.
Лаштувати, приготовляти, робити що-небудь
. Нарядити віз
.