СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НАРЯДЖА́ТИСЯ
1
, а́юся, а́єшся, недок., НАРЯДИ́ТИСЯ, яджу́ся, я́дишся, док.
1
.
у що і без дод.
Одягатися (перев. у святкове, гарне вбрання)
.
І наряджається, і чепуриться
[Оксана]
щодня
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Хай хоч на старість у гарному походить
[Параска],
бо все не було коли наряджатися, – то робота, то війни
(В. Дрозд)
;
Франка щосуботи нарядиться, мов дівка, і біжить до клубу
(С. Чорнобривець)
;
* Образно.
В найкоштовніші обнови нарядилась Україна
(О. Гуреїв)
;
// 
розм.
Одягатися, взуватися (у будь-який одяг, взуття)
.
Зараз після обіду нарядилася Христя в стару одежинку, замісила глини й почала шпарувати
(Панас Мирний)
;
Господар ферми, закопавши на всяк випадок чоботи в землю і нарядившись у драні черевики, стояв біля воріт і прощався
(О. Гончар)
;
// 
перев. ким, у кого – що.
Одягаючись, ставати подібним до кого-, чого-небудь
.
Три дні так добре пили, що ніхто так і не затямить; і наряджались хто журавлем, хто ведмедем...
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
На другий день Святвечора хлопці і дівчата наряджалися в “цапа”, “цигана”, “діда”, “бабу”, “вуйка”, “ведмедя” тощо і ходили колядувати
(з наук.-попул. літ.)
;
Я .. водитиму по хатах козу, нарядившись, може, міхоношею
(П. Загребельний)
.
2
.
тільки недок.
Пас. до наряджа́ти
1
.
Усі учасники ігор, а також їхні коні наряджалися в спеціальні розкішні рельєфні обладунки
(з навч. літ.)
.