НАРЯ́Д
1
, у, ч.
1
. Те, у що наряджаються; убрання, одяг (перев. святковий, гарний)
. Василь ходить по вулиці, поблискуючи своїми ґудзями, щоб люди бачили, який він у новому панському наряді
(Панас Мирний)
;– І охота ж вам
[дівчатам]
було ото наряди в клунках перти, – дивувався Нестір(О. Гончар)
;Викрасовувалися в своїх заморських нарядах багаті гості
(П. Загребельний)
;У новому наряді, як павич, походжаю я по двору, нагаєчкою по сап'янових чобітках себе похльоскую
(Ю. Логвин)
;//
перен.
Зовнішнє покриття тварин або якихось предметів
.Ось летить сніжок хрещатий, В'ється, крутиться й ляга, У наряд у волохатий Чорну землю одяга
(Микола Чернявський)
;Самці більшості видів гусеподібних мають яскравий шлюбний наряд, яким намагаються привернути увагу самиць
(з наук.-попул. літ.)
.2
. заст.
Збруя (у 1 знач.)
. Товаришу, пане-брате, Вволи як мою волю; Веди коня у наряді Да за тілом за мною
(П. Чубинський)
;Що тому вояці за дари дати? Вивели йому коня в наряді, Він коня узяв, не подякував
(І. Франко)
.