СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НАРУ́ЧНИКИ
, ів, мн. (одн. нару́чник, а, ч.).
З'єднані ланцюжком металеві кільця, які вдягають на руки заарештованим; кайданки
.
В заарештованого перев'язана голова, руки його зчеплені наручниками
(Я. Галан)
;
Схопив
[обер-лейтенант]
Володю за ліву руку – защебнув на ній один наручник
(В. Малик)
;
Солод .. заклав руки за спину, ніби відчував на них наручники
(М. Руденко)
;
На мене надягли наручники і вивели в коридор, де вже перебували інші заарештовані пілоти
(О. Авраменко, В. Авраменко)
;
* У порівн.
Зінька крикнула щось і пручнулася .. Та не вирватись їй, бо руки, як залізні наручники, її руки здавили
(А. Головко)
.