СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАРУБИ́
, присл., діал.
Навиворіт
.
Заходилася
[Пригариха]
знімати спідницю і лише тепер помітила, що одягла її похапцем наруби
(І. Чендей)
;
* Образно.
Та що ж се за публіка така? Чи варто ж їй служити, для неї розпинатися і душу свою наруби вивертати, як випрану сорочку?
(І. Франко)
;
Отаке було і життя Жменякове – навиворіт: і сам жив наруби, й одяг свій так носив, не показуючи людям лицевого боку
(М. Томчаній)
.