НАРУБИ́

, присл., діал.

Навиворіт

Заходилася

[Пригариха]

знімати спідницю і лише тепер помітила, що одягла її похапцем наруби

(І. Чендей)

;

* Образно.

Та що ж се за публіка така? Чи варто ж їй служити, для неї розпинатися і душу свою наруби вивертати, як випрану сорочку?

(І. Франко)

;

Отаке було і життя Жменякове – навиворіт: і сам жив наруби, й одяг свій так носив, не показуючи людям лицевого боку

(М. Томчаній)