НА́РТИ

, нарт, мн.

Вузькі довгі сани, признач. для їзди на оленях та собаках

Дудніли авто, ляскаючи ланцюгами, і тут же їхали нарти, запряжені північними оленями

(І. Багряний)

;

По боках стада їхали на нартах пастухи з собаками

(В. Гжицький)

;

Залишалося одне – .. чекати зимового шляху, коли берегом проїдуть перші собачі нарти

(І. Багмут)

;

Махає погонич довгою пужакою

[довгим пужалном],

дзвінко торохтить нею по передній рамі нарт, а олені ніби й не чують того: ступають неквапно, ледве переставляючи ноги в копнистому снігові

(М. Сиротюк)